У 2015 році, після різкого підвищення цін на газ, населення почало масово встановлювати твердопаливні котли, в яких в основному спалюються дрова, що призвело до знищення лісосмуг. Такі дрова мають велику вологість і погана якість, що призводить до низької ефективності роботи обладнання і високому рівню емісії шкідливих речовин. Вихід із ситуації - перехід з дров на брикети з біомаси, головним чином соломи зернових і ріпаку, стебел кукурудзи і соняшнику. Річні запаси такої сировини в Україні оцінюються в 8,3 млн. Т в нафтовому еквіваленті. Брикети - це поліпшене біопаливо з прогнозованим якістю, тому їх часто називають Евродрова.
У нещодавно опублікованій аналітичній записці біоенергетичних асоціації України (БАУ) з цього приводу говориться, що в Швеції перші брикетировочні лінії з'явилися на кількох великих лісопильних заводах ще на початку 90-х. Великомасштабне виробництво брикетів з деревини почалося в 1970-х роках після першої нафтової кризи і сьогодні становить понад 300 тис. Т на рік.
У Німеччині обсяг виробництва брикетів з деревини та агробіомаси становить 1,75 млн. Т в рік, основна частина споживається всередині країни. Їх застосовують в основному в побутових і малих котлах з ручним завантаженням. Річний обсяг брикетів в Хорватії становить 60 тис. Т, в Сербії - 30 тис. Т, в Боснії і Герцеговині - 35 тис. Т, в Македонії - 5 тис. Т, в Чехії - 188 тис. Т. Виробництво брикетів з агробіомаси активно розвивається в Молдові, воно оцінюється в 86 тис. т в рік.
Паливні брикети з агробіомаси можна застосовувати в печах (15-30 кВт) і невеликих твердопаливних котлах з ручним завантаженням (до 150 кВт). Вони не вимагають спеціалізованого обладнання, недорогі, більш зручні й економічні, ніж дрова, при транспортуванні і зберіганні. Можуть виступати в ролі більш дешевого замінника вугілля, особливо в тих регіонах, де вугілля коштує дорого (4000 грн / т). Вартість одиниці енергії в брикетах з соломи / лушпиння соняшника може бути в 2 рази менше, ніж у вугіллі.
Згідно з даними Енергетичного балансу України за 2016 рік, виробництво біопалива та відходів в країні склало 3348 тис. Т нафтового еквівалента (н. Е.), А поставки первинної енергії з них - 2832 тис. Т. Різниця формувалася головним чином за рахунок експорту. Зростання сектора біоенергетики в 2010-2016 рр. оцінюється в 45% в рік за показником виробництва біопалива і відходів і 35% - по загальному постачанні первинної енергії з них.
На ринку біопалива найбільший сегмент займають дрова, деревна тріска, пелети (гранули) і брикети з біомаси та тюкованій соломи. Виробництво пелет в Україні в 2015 р склало 1,32 млн. Т на 494 підприємствах, в т. Ч. З деревини - 390 тис. Т, з лушпиння - 724 тис. Т, з соломи - 146 тис. Т, з торфу - 8,4 тис. т.
Паливні брикети виробляються в менших обсягах, ніж гранули, при цьому в якості сировини в основному використовують деревину, лушпиння, солому і очерет. Виробництво брикетів з деревини в 2015 р склало 170 тис. Т, з агрокультур - 95 тис. Т.
Зараз велика частина пелет і брикетів експортується з України в країни Європи через недостатній попит на внутрішньому ринку. Експорт деревних пеллет в 2015 р склав 150 тис. Т (38,5% загального обсягу виробництва), з лушпиння - 822 тис. Т. Незважаючи на ряд існуючих проблем, даний сегмент біоенергетики продовжує розвиватися. Створення сприятливих умов на внутрішньому ринку буде сприяти переорієнтації експорту твердого біопалива на продаж в Україні.
Основними особливостями виробництва твердого біопалива в Україні є регіональна нерівномірність і відносна роз'єднаність виробництва, а також велика кількість невеликих за масштабом підприємств, що працюють з трейдерами. Також характерно розміщення виробництва якомога ближче до сировинної бази. Наприклад, виробники деревних і торф'яних гранул переважно представлені на заході і в невеликій кількості - в індустріальних районах центру і сходу. До 70% виробництва деревних гранул забезпечують 7 областей: Закарпатська, Волинська, Чернігівська, Київська, Житомирська, Львівська та Сумська.
Виробники гранул з лушпиння тяжіють до центральних і східних регіонах, де є сировинна база вторинних відходів переробки соняшнику завдяки великій концентрації олійноекстракційних заводів. Дніпропетровська, Запорізька, Одеська та Миколаївська області забезпечують виробництво до 413 тис. Т, тобто більше половини всіх гранул з лушпиння.
Виробники гранул з соломи розташовані в аграрних районах і характеризується невеликою кількістю і більшою концентрацією виробництва. Найбільші виробники - холдинг «Вин-пелет», ТОВ «Біоенерджі», ТОВ «Аверс-тих», «Креатив Агро», «Бердянські жниварки» (до 50% всього виробництва).
Ціни на тверде біопаливо істотно відрізняються у різних виробників і по регіонах. Також спостерігається коливання цін протягом року. Зокрема, вони ростуть в опалювальний період за рахунок зміни балансу попиту і пропозиції. На кінцеву ціну істотно впливають умови поставки і відстань транспортування. Крім того, біопаливо при наявності сертифіката, що підтверджує якість, коштує дорожче і переважно експортується.
Поточний обсяг українського ринку паливних брикетів з біомаси для потреб населення (індивідуальне опалення) можна оцінити в 500 тис. Т на рік з ростом до 3 млн. Т до 2035 р
Обсяг брикету складає 1/10 обсягу витраченого на його виробництво сировини. Біомаса дозволяє істотно збільшити насипну щільність і питому енергоємність біопалива, що спрощує його логістику (транспортування, зберігання) і зменшує витрати на неї.
Якість брикетів в значній мірі залежить від вологості вихідної сировини. Розрізняють оптимальну і критичну вологості. Оптимальна - 4-10%, при ній досягаються кращі механічні характеристики. Однак треба враховувати, що для деяких видів сировини верхня межа вологості - 6-8%. Критичною називається вологість, при якій можливе формування брикету, але в ньому з'являються тріщини, і він втрачає товарний вигляд. Критична вологість знаходиться в межах 10-15%. При більш високій вологості отриманий брикет буде «розірваний» внутрішнім тиском вологи, що виникає при стисненні подрібненої маси.
Як зазначалося вище, для умов України особливий інтерес представляє виробництво і використання брикетів з біомаси аграрного походження. Солома зернових культур зазвичай має порівняно низький вміст вологи (в межах 20%) і може бути гранульований / брикетована або тюкована і спалена без додаткової сушки. Слід зазначити, що оптимальний показник відносної вологості для соломи - 11-15%. Солому вологістю вище 22% небажано використовувати, оскільки це погіршує якість спалювання.
З економічної точки зору виробництво брикетів з біомаси більш привабливо, ніж виробництво гранул, оскільки інвестиції в лінію брикетування і експлуатаційні витрати значно нижче в порівнянні з витратами на лінію гранулювання аналогічної продуктивності.
Довідка «2000»
Біоенергетична асоціація України: Київ, вул. Желябова, 2а, к. 116, тел. 044-453-2856, e-mail: [email protected]